Свято рідної мови

Дзвінкою піснею зустріли День української писемності та мови школярі Великомежиріцького  НВК «Школа І ступеня-гімназія». Вона линула щоперерви протягом тижня української мови з актового залу, куди чудові мелодії збирали десятки дітей на караоке «Пісні моєї душі. Співай українською!».  «Співай українською!» - ці слова були девізом усіх, хто поспішав на звуки музики. Звучали і народні мелодії, і пісні сучасних виконавців. Співали і одинадцятикласники, і першокласники, зливаючись в одному хорі небайдужих.

   Цьогоріч програма тижня української мови передбачала заходи на всі смаки. Ті, хто любить український фольклор, зібрались, щоб позмагатись у вправності проголошувати скоромовки на конкурс скоромовок-спотиканок «Скоромовку скоро мовлю».                         

   Шанувальників тиші, творчості та осені зацікавив конкурс есе, віршів, етюдів, замальовок ««Мовою віршів малюю осінь...», сенканів «Слово до слова – зложиться мова».  Як підсумок - готуються до друку  збірочка сенканів про осінь та альманах «Послухаю цей дощ».

   Багатьом сподобалось робити селфі в коридорах школи біля плакатів «Я -українець. Я – українка», «Говориш українською? Так!», «Українською прикольніше!»,   «Я люблю українську мову!».

   Інформаційні хвилинки на уроках «Цікаве про українську», вікторини «Найкращий знавець української мови», виставки книг «Словники - скарбниця українського слова», «Українські письменники дітям», години спілкування «Мова і писемність у цікавих фактах», «Українська державна мова – символ єднання та престижу українського народу», конкурс на кращого знавця молодіжного сленгу, акція «Наголошуй правильно», перегляд молодшими школярами українських мультфільмів - ось ті заходи, що пропонувались гімназистам.

Усі, кого тривожить стан української мови, вживання нецензурної лексики, зібрались на відверту розмову «Вірус лихослів’я… Як його подолати?». Анкета, проведена напередодні по всіх класах школи, показала, що боротьба з лихослів’ям необхідна, і, святкуючи День української писемності, треба говорити не лише про красу барвінкової і солов’їної,  а й про небезпеку, в якій вона знаходиться, бо нецензурщина лине з уст дітей щодня, полонила навіть сім’ї. Але анкетування показало, що 70% відсотків дітей соромляться того, що вживають лайливі слова, але не знають, як з лихослів’м боротись. Тому і виникла ідея відвертого спілкування про цю біду, що знищує красу нашої мови та нас самих.

    Під час розмови учні дізнались про те, що означає нецензурна лексика, як з нею боролись в усі віки, як шкодить лайка здоров’ю людини, як веде до знищення майбутніх поколінь, до знищення нації. Переглянули відеофільм про експерименти японського вченого Масару Емото про вплив слова на воду, відеоролики, у яких розповідалось про досліди вчених із словом та насінням, словом і рослинами, які переконливо довели кожному: слово дарує життя і спасіння, якщо воно благословляє, і слово несе знищення, якщо це лайка. Байдужих у залі не було, а закінчили розмову твердою переконаністю, що наша мова буде жити і буде процвітати, і «Гімном українській мові», який виконали стоячи.

     Завершився тиждень засіданням любителів поетичного слова «Осіннє слово в серденьку бринить…»  у «Літературній кав’ярні». За кухликом гарячої кави тихо вели розмову про красу осені, читали поезії класиків, власні вірші, есе, виконували пісні про чарівницю, що господарює за вікном, слухали прекрасні мелодії Леграна, Шопена, Доги.

    Тиждень української мови завершився, але хочеться вірити, що кожен зрозумів, що ми маємо мову, якою варто пишатися, якою варто говорити, яка варта нашої любові.                                                   

Тетяна Боровець, учитель української мови та літератури