У добру путь...

Класний керівник Терпелюк Марія Володимирівна провела останній урок для своїх  одинадцятикласників. Останній шкільний дзвінок сповістив, що вони вже не будуть поспішати рано-вранці на шкільний автобус, не стоятимуть більше біля дошки, не писатимуть контрольні роботи і не виконуватимуть домашні завдання, не братимуть участі в олімпіадах… Випускники підійшли до кінцевої зупинки «Ліцей». Далі вони прямуватимуть самостійно, тому що стали зовсім дорослими.

У кожної людини є будинок – не просто житло з дахом над головою, а місце, де його люблять і чекають, розуміють і сприймають таким, який він є, де тепло і затишок. Починаючи з 5 класу, учні будували дім, де всім було затишно й добре. Кожний поклав свою цеглинку в будівництво. За цей період усі встигли подружитися, звикнути один до одного. І ось до 11 класу усі збудували будинок із матеріалу з особливими властивостями: доброти, розуміння, взаємодопомоги, терпіння, такту, гумору…

Всі є будівниками: діти, батьки, класний керівник. 11-А – дружній клас, це коли усі "я" зливаються в одне «ми», як струмочки зливаються в одну річку. Кожен з них - це унікальна, неповторна особистість, одна-єдина у своєму роді. 

На занятті одинадцятикласники завершили будівництво: поклали цеглинку мудрості, цеглинку розуміння, цеглинку взаємодопомоги, цеглинку спогадів, а також встановили дах побажань. 

Кожен відчуває біль від розлуки, сум прощання, радість від зустрічі з майбутнім. Шкільні роки – це 2000 днів уроків, вікторин, екскурсій, веселих перерв, перших радощів і розчарувань, перше кохання...

Життєва дорога дуже мінлива і нелегка, у кожного вона буде своя. Але неодмінно всім буде світити далеким вогником наш ліцей, як солодкий спогад дитинства і юності.

Більше фото ви можете побачити тут: фотоальбом